категорії: блоґ-запис
SOS!Хочу говорити українською.
теґи: відносини, українська мова
Багато хто висловлює проблему: "Сучасна молодь не хоче спілкуватися українською". Ось я хочу. А з ким?
Моє оточення розмовляє російською. Що робити – не знаю. Порадите говорити українською в будь-якому випадку? Що ж, намагалася. Але коли зі мною розмовляють російською я часто несвідомо перехожу теж на російську, і не можу з цим нічого зробити.
Здається, ніби з старими друзями все зрозуміло: вони сприймають зміну мови як якийсь дивний вибрик, що незабаром повинен минутися. А як же бути з новими? Особливо якщо вони також розмовляють російською.
Нотатка коротенька, не маю більше чого сказати, бо зовсім заплуталася. Прошу допомогти порадою...
Єслі гара нє ідьот к Магамєту, значить треба міняти оточення!
а якщо я люблю своє оточення і російська мова – єдина його проблема?
в нашій країні нема з цим проблеми .. кожен розмовляє на тій мові на якій зручно :))
точно :) в мене теж оточення здебільшого російськомовне зараз – це не заважає розмовляти виключно українською :)
а мені заважає:( чого, як ти думаєш?
звичка, пеуно
нащо міняти? доповнювати:)
то я буду дуже старатися...=)
я в тебе вірю :)) це мені старому розгельдяю перетроїти мізки важко :))
нічо-нічо, ще поставим всьо на мєсто ггг )))))))
тільки якщо безболісно :))
"Ось я хочу. А з ким?" – зі мною можеш;) з Тріні, Северином, Бодєю)))... ну й ще півсотні бажаючих тут знайдеться:)
у мене теж погано виходить із наполегливо-ролсійськомовними українською говорити, "сповзаю". але багато і таких, хто залюбки перейде на українську. більш практикуйся – пиши, читай. тоді тебе важче буде збити.
дякую=) буду з вами=) постараюсь не сповзати=)
Плакати. Сісти і плакати зі свого горя – що ж тут іще залишається?..
плакати зовсім не хочеться, краще буду пробувати більш радикальні методи=)
Оточення швидко звикне. найважче переходити на українську з давніми друзями. питання "Чьо вдруг??" ще з пів-року звучали. Не всі навіть одразу комфортно сприймали те що я говрю, бо звикли до певної артикуляції та так званих "сталих виразів", а тут купа нового не тільки в лексичному контексті з'явилось, скільки в відтінки і акценти змістились, бо як не крути будь-яка мова це квінтесенція того чи іншого світогляду.
Так що перехід простіше робити від периферії в центр, тобто спочатку тренуватися на сторонніх (на нас, наприклад), а потім, набравшись комунікативного досвіду та мовної впевненості здійснити мовний coming-out перед знайомими))
хоча... можна все одним фронтом, якщо стане впевненості)
краще буду одразу з усіма, а то я так зовсім заплутаюсь. сьогодні вже почала: в універі розмовляю українською. правда, інколи зіскакую (коли хтось застає зненацька), але в більшості намагаюсь триматися.
то все інтуїтивно. не правило)
що ти маєш на увазі?
все індивідуально дуже. впевненість в собі, подив чи спротив оточення. все залежить
За все життя наспілкувався російською, мабуть, годин 20. А так – лише українською. І проблеми із оточенням були хіба що в початковій школі, і то, перші пару днів після знайомства, потім розуміли і ставилися нормально.
Я так розумію, що ти просто не відчуваєш за собою права спілкуватися українською з ким завгодно? Розумію це правильно?
не відчувала, коли писала цей пост. Зараз я це право для себе відкрила і активно його відстоюю!
Так тримати!:) А коли ти дійсно переконаєшся у своєму праві, то і відстоювати його ні перед ким не доведеться, всі сприйматимуть його як належне.
В мене навіть з*явилися люди, що підтримують мою думку!=)
Я поступово перейшов на українську майже повністю, крім пари старих друзів та мами. З мамою ситуація окрема, а з друзями... мабуть, треба було давно, як з усіма іншими, тим більше, що бачимося дуже рідко, але думаєш: "Що тобі самому заважало 18 років перейти, а зараз закортіло? Най так вже лишається, тим більше, спілкуєшся пару разів на рік!" Але я за роки усвідомив, що російсько- та україномовне оточення – спільноти геть різні: навіть, не знаю, кому з першої я міг би запропонувати відвідати Антонич-фест чи вечір повстанської пісні у Могилянці, що має відбутися 5 листопада, до речі. Тому зі старим російськомовним оточенням не "розірвав" принціпово, а якось, само відійшло через відмінність поглядів.
відчуваю, що частина моїх також відійде...
До речі, знаю, принаймні, восьмеро людей, що за останній рік переїхали з Києва, Харкова т.д. до Львова. Зрозуміло, не по високі зарплати вони поїхали.
Я силою волі це зробив. І своє оточення змінив сам. Навіть матір, що навчалась в рос. мовній школі, зі мною балакає рідною.
До речі. У мене друг-націоналіст поїхав навчатись до Харкова((( Уяви собі, як йому там!!!
певно також буде міняти своэ оточення))
міняти оточення не варто)) це занадто радикальний метод..
А білше спілкуватись з україномовними людьми можна! А ще корисно почитати сучасні українські романи. Я їх називаю мотиваторами. Після всього лиш однієї книжки Вдовиченко, Роздобудько, Матіос українською хочеться розмовляти навіть уві сні. Саме українською, а не суржиком
дякую)))...зрозуміла одне: не обов*язково міняти склад оточення для того, щоб змінити його якість)))просто треба почати з себе.....і це також вплине на друзів)))
саме це і мав на увазі))
а успіхи уже є?
успіхи є)) кілька людей вже змінились також, тому радію)))
Ольго, звідки Ви?
із Киева
тоді це аж ніяк не проблема.
шукайте і знайдете.
знаходимо))
Вітаю! НАУ привіт)
обов*язково передам)
випадково зайшов на цю сторінку (через гуугл видало) -у мене та ж сама проблема, що й в тебе Оля – бажаю перейти на українську мову спілкування. Сам я з Чернігова (місто російськомовне, але 91% -українці, навчатися поїхав до Харкова. захоплення українською відкрив для себе 2 роки назад, коли з.їздив до Львова – до родичів. Сім.я і знайомі – всі розмовляють російською, однак у Харкові я знайшов дуже багато нових друзів з Західної України. Тож на цьому тижні, нарешті, вирішив здійснити цю, як я її називаю "українізацію з середини".Сьогодні пройшов перший день – були і дивні погляди, і скандал їз дівчиною і багато чого іншого. Дуже цікавим було те, що вранці я був наче німий – 1) соромився, 2) слова в голові з.являлися російською, тож доводилося їх мимовільно перекладати – а під вечір все стало на свої місця: звик до нового свого стану. Тож я думаю, що те , що ти вирішила здійснити є дуже правильним рішенням, і головне – ти не одна робиш цей крок=)
ти молодець, що зважився)) в мене на початку теж слова в голові плуталися, але тепер я вже навіть про це не задумуюся))